На початку XIV століття українська Галицько-Волинська держава втрачала свої позиції на міжнародній арені. Через монголо-татарське панування держава зазнавала демографічних, економічних і політичних втрат. Міць країни із середини підривали постійні чвари між елітою, а сам міже князями і боярами. Цим користувалися Польща і Угорщина, які постійно зазіхали на сувернітет Галицько-Волинської держави. З часом полякам удалось отримати частину українських земель. Спершу до складку Польського королівства увійшла частина Волині. Потім поляки отримали в свої володіння Галичину і Західне Поділля. Однак найбільша частина українських земель на початку XIV відійшла до Литовського князівства. Це були Київські, Переяславські, Чернігово-Сіверські землі, Східна Волинь і Поділля. Умови перебування українських земель у складі різних держав були різними. Натомість лише декілька територій отримали обмежену автономію.
На початку XIV століття українська Галицько-Волинська держава втрачала свої позиції на міжнародній арені. Через монголо-татарське панування держава зазнавала демографічних, економічних і політичних втрат. Міць країни із середини підривали постійні чвари між елітою, а сам міже князями і боярами. Цим користувалися Польща і Угорщина, які постійно зазіхали на сувернітет Галицько-Волинської держави. З часом полякам удалось отримати частину українських земель. Спершу до складку Польського королівства увійшла частина Волині. Потім поляки отримали в свої володіння Галичину і Західне Поділля. Однак найбільша частина українських земель на початку XIV відійшла до Литовського князівства. Це були Київські, Переяславські, Чернігово-Сіверські землі, Східна Волинь і Поділля. Умови перебування українських земель у складі різних держав були різними. Натомість лише декілька територій отримали обмежену автономію.