Чого навчає притча про митаря і фарисея?

03.09.2022
Переглядів: 736

І митар і фарисей молилися Богові, але митар, усвідомлюючи свої гріхи, молився покаянно: “Господи, помилуй мене, грішного!”. Фарисей же прийшов до Бога з гордо піднятою головою. Він вихвалявся своїми чеснотами, любувався своєю праведністю. На прикладі митаря і фарисея притча вчить нас, що перша умова для чесноти – це смирення і покаяння, а головна перешкода – гордість. Хто милується і хвалиться своїми справами, той не знає чи забуває, що ми своїми силами без Божої допомоги не можемо виконати закону Божого. Можна зробити висновок, що ця притча застерігає всіх нас, щоб не були гордими. Не варто хвалитися, вважаючи себе праведними й кращими за інших. Найголовніше щоб зі смиренням, бачачи власні гріхи, каялися в них. Нікого не осуджували, бо тільки смиренна людина підноситься душею до Бога. Ось цьому вчить притча про митаря і фарисея.