Основне призначення палітурки — захищати сторінки книги від пошкоджень. Як частина художнього оформлення палітурки також можуть бути красивим і цінним. Винайшли їх у I–II століттях н. е., одночасно з новою формою книги з пергаменту. Пергамент, як відомо, був оброблений шматок тонкої овечої шкіри, на якому писали з обох боків, — таким чином з кожного пергаменту, складеного навпіл, виходило чотири сторінки, або один зошит. Зошити зшивали між собою міцною ниткою. Книгу, складену з кількох зошитів, давні римляни назвали «кодексом». Їх було легше зберігати, читати та шукати у них потрібну інформацію. Навіть найраніші кодекси поміщали у тверді обкладинки, якими були дві дерев’яні дошки, обтягнуті шкірою чи тканиною. Обкладинку прикрашали різними прикрасами. До V століття кодекси в палітурках цілком витіснили сувої. Таким чином, можна сказати, що переплітати книжки почали ще до нашої ери.
Основне призначення палітурки — захищати сторінки книги від пошкоджень. Як частина художнього оформлення палітурки також можуть бути красивим і цінним. Винайшли їх у I–II століттях н. е., одночасно з новою формою книги з пергаменту. Пергамент, як відомо, був оброблений шматок тонкої овечої шкіри, на якому писали з обох боків, — таким чином з кожного пергаменту, складеного навпіл, виходило чотири сторінки, або один зошит. Зошити зшивали між собою міцною ниткою. Книгу, складену з кількох зошитів, давні римляни назвали «кодексом». Їх було легше зберігати, читати та шукати у них потрібну інформацію. Навіть найраніші кодекси поміщали у тверді обкладинки, якими були дві дерев’яні дошки, обтягнуті шкірою чи тканиною. Обкладинку прикрашали різними прикрасами. До V століття кодекси в палітурках цілком витіснили сувої. Таким чином, можна сказати, що переплітати книжки почали ще до нашої ери.