Емпатія – дивовижний механізм. У людини, що співчуває, в голові включаються відразу дві нейронні зони. Перша переносить у мислення іншу людину. Друга створює нейронну карту цього стану. У результаті ми уявляємо себе в чужому тілі.
Коли спікер забуває слова промови перед сотнею очей, ми відчуваємо дискомфорт разом із ним. Так працює емпатія. Мозок автоматично включає емоцію, яку, за ідеєю, має відчувати людина у незручній ситуації. Але іноді нам навіть не потрібно на власні очі спостерігати чиюсь помилку. І ми відчуваємо те, що в народі називається іспанський сором: дурість робить хтось інший, але соромно нам.
Вчені дали цьому явищу іншу назву – опосередковане збентеження.
Емпатія – дивовижний механізм. У людини, що співчуває, в голові включаються відразу дві нейронні зони. Перша переносить у мислення іншу людину. Друга створює нейронну карту цього стану. У результаті ми уявляємо себе в чужому тілі.
Коли спікер забуває слова промови перед сотнею очей, ми відчуваємо дискомфорт разом із ним. Так працює емпатія. Мозок автоматично включає емоцію, яку, за ідеєю, має відчувати людина у незручній ситуації. Але іноді нам навіть не потрібно на власні очі спостерігати чиюсь помилку. І ми відчуваємо те, що в народі називається іспанський сором: дурість робить хтось інший, але соромно нам.
Вчені дали цьому явищу іншу назву – опосередковане збентеження.
Джерело – Чому?