Важко прослідкувати корені такої древньої української традиції. Але зазвичай виділяють три основні версії. Перша версія стосується зимових гулянь, коли наречена була на вершині невеликого пагорба, а наречений мав до неї швидко вибратись по слизькій засніженій гірці і поцілувати. Одночасно, присутні навколо мали кричати “гірка”, що з часом трансформувалось в “гірко”. Інша версія дає таке пояснення, що нібито кричали “гірко” для молодят, що б відігнати чортів і інших злих духів. Які думали, що тут справи йдуть не найкращим чином і їм там нема, що робити. І останній варіант розповідає про традицію, коли наречена розливала алкогольні напої гостям, а ті своєю чергою пили і вигукували “гірко, гірко!”. А що б зменшити гіркоту, закоханні мали поцілуватись і своїм коханням підсолодити напої.
Важко прослідкувати корені такої древньої української традиції. Але зазвичай виділяють три основні версії. Перша версія стосується зимових гулянь, коли наречена була на вершині невеликого пагорба, а наречений мав до неї швидко вибратись по слизькій засніженій гірці і поцілувати. Одночасно, присутні навколо мали кричати “гірка”, що з часом трансформувалось в “гірко”. Інша версія дає таке пояснення, що нібито кричали “гірко” для молодят, що б відігнати чортів і інших злих духів. Які думали, що тут справи йдуть не найкращим чином і їм там нема, що робити. І останній варіант розповідає про традицію, коли наречена розливала алкогольні напої гостям, а ті своєю чергою пили і вигукували “гірко, гірко!”. А що б зменшити гіркоту, закоханні мали поцілуватись і своїм коханням підсолодити напої.