Приблизно 4,4 млрд років тому поверхня Місяця була рідкою. В сторону супутника Землі часто літали метеорити, які при зіткненні з ним тонули й плавилися в розпечених надрах. Відповідно, кора Місяця ставала товщою і вже могла протистояти ударам метеоритів. Так на поверхні Місяця з’явилися кратери, тобто місця зіткнень з небесними тілами. Найбільші вибоїни на поверхні супутника Землі залишили після себе метеорити, діаметром до 500 км. Раніше небесні тіла часто врізалися в Місяць, тому його ландшафт часто змінювався. Моря лави, які раніше текли по супутнику Землі, тверділи, перетворюючись на базальт. Так Місяць постійно ставав твердішим і холоднішим, а лави перестали текти. Після цього зовнішній вид супутника Землі залишається незмінним вже 4 млрд років. Тепер гігантські метеорити падають на поверхню Місяця 1 раз на 100 млн років. Однак космічні об’єкти, розміром з автомобіль, врізаються в супутник Землі регулярно 1 раз на 100 років.
Приблизно 4,4 млрд років тому поверхня Місяця була рідкою. В сторону супутника Землі часто літали метеорити, які при зіткненні з ним тонули й плавилися в розпечених надрах. Відповідно, кора Місяця ставала товщою і вже могла протистояти ударам метеоритів. Так на поверхні Місяця з’явилися кратери, тобто місця зіткнень з небесними тілами. Найбільші вибоїни на поверхні супутника Землі залишили після себе метеорити, діаметром до 500 км. Раніше небесні тіла часто врізалися в Місяць, тому його ландшафт часто змінювався. Моря лави, які раніше текли по супутнику Землі, тверділи, перетворюючись на базальт. Так Місяць постійно ставав твердішим і холоднішим, а лави перестали текти. Після цього зовнішній вид супутника Землі залишається незмінним вже 4 млрд років. Тепер гігантські метеорити падають на поверхню Місяця 1 раз на 100 млн років. Однак космічні об’єкти, розміром з автомобіль, врізаються в супутник Землі регулярно 1 раз на 100 років.