Людину, яка не може за себе постояти, і якій приписують усі смертні гріхи, називають “цапом-відбувайлом”.
Історія походження цієї ідіоми досить давня. Своїм корінням вона сягає часів іудаїзму, де існував оригінальний обряд “Азазел”, “Козел для Азазела” або ж ритуал “Козла відпущення гріхів”. Напередодні свята прісних коржиків у храм приводили двох козлів. Одного з них, за рішенням священика, приносили в жертву Богу, а на другого переносили всі гріхи, що були вчинені іудеями.
Священик підходив до козла, покладав на голову руки, і вимовляв молитву. Потім до тварини торкалися всі інші парафіяни, ніби передаючи їй усі свої гріхи. Після цього тварину відпускали до пустелі.
Людину, яка не може за себе постояти, і якій приписують усі смертні гріхи, називають “цапом-відбувайлом”.
Історія походження цієї ідіоми досить давня. Своїм корінням вона сягає часів іудаїзму, де існував оригінальний обряд “Азазел”, “Козел для Азазела” або ж ритуал “Козла відпущення гріхів”. Напередодні свята прісних коржиків у храм приводили двох козлів. Одного з них, за рішенням священика, приносили в жертву Богу, а на другого переносили всі гріхи, що були вчинені іудеями.
Священик підходив до козла, покладав на голову руки, і вимовляв молитву. Потім до тварини торкалися всі інші парафіяни, ніби передаючи їй усі свої гріхи. Після цього тварину відпускали до пустелі.
Ось звідси і походить ідіома “цап-відбувайло”.
Джерело – Чому?