Серед багатьох іноземців, які в 16-18 століттях відвідали Україну та описували її, особливе місце, безперечно, належить французькому інженеру Гійому Левассеру де Боплану (1600-1673). Боплан перебував на службі у польського короля близько 17 років, протягом яких багато подорожував, збираючи матеріали для великої карти України та карт окремих її регіонів. На так званій “Генеральній карті України” зображені 1293 об’єкти, зокрема 993 населених пункти та 160 річок. Йому біло цікаво заповнити прогалини в європейських картах, бо територія України ще не була картографована. Боплан вперше склав карту України на підставі математичних вимірів, що дало можливість картографам на початку 18 століття уточнити карту Європи. До своїх карт Боплан підготував детальні пояснення, які увійшли в його книгу «Опис України», надруковану в Руані 1651 роком. «Опис», який вперше відкрив Україну для західного читача, викликав велике зацікавлення в Європі: книга була перекладена англійською (1704), німецькою (1780), польською (1822) і російською (1832) мовами. Перший український переклад Я. Кравця з’явився в 1981 році.
Серед багатьох іноземців, які в 16-18 століттях відвідали Україну та описували її, особливе місце, безперечно, належить французькому інженеру Гійому Левассеру де Боплану (1600-1673). Боплан перебував на службі у польського короля близько 17 років, протягом яких багато подорожував, збираючи матеріали для великої карти України та карт окремих її регіонів. На так званій “Генеральній карті України” зображені 1293 об’єкти, зокрема 993 населених пункти та 160 річок. Йому біло цікаво заповнити прогалини в європейських картах, бо територія України ще не була картографована. Боплан вперше склав карту України на підставі математичних вимірів, що дало можливість картографам на початку 18 століття уточнити карту Європи. До своїх карт Боплан підготував детальні пояснення, які увійшли в його книгу «Опис України», надруковану в Руані 1651 роком. «Опис», який вперше відкрив Україну для західного читача, викликав велике зацікавлення в Європі: книга була перекладена англійською (1704), німецькою (1780), польською (1822) і російською (1832) мовами. Перший український переклад Я. Кравця з’явився в 1981 році.